Космічні сонячні енергосистеми гіроскопичного і циклічного функціонування з елементним поєднанням складових і новим алгоритмом перетворення теплового випромінювання, розробки Ю.М.Mар’їнських
Проблеми в разробці та реалізації проектів КСЕС
Наукову і практичну значимість розроблених проектів космічних сонячних енергосистем гироскопічного і циклічного функціонування необхідно представити в контексті короткого знайомства з раніше розробленими фірмами «Боїнг», «Рокуелл Інт» за програмою НАСА за участю лауреата Нобелівської премії фізика П. Глейзера.
Основна проблема в розробці проектів космічних сонячних електростанцій (КСЕС) полягала у виборі теплової або фотоелектричної системи перетворення.
Незважаючи на всі переваги: високий ККД теплової системи перетворення (до 39%), освоєна технологія виробництва турбогенераторів
з розвиненою промисловою базою, використання не дефіцітних матеріалів, стійких до впливу космічної радіації,
існують чинники, які стримують реалізацію цих проектів.
До них відноситься велика питома маса системи перетворення в середньому рівна 3,4 кг⋅кВт -1 [1]. (Solar Power Satellite) SPS (див. Табл.)
Проектанти КСЕС, (допущення автора) покладалися на стратегію майбутнього розвитку космічної галузі при якій ракетоносії здатні виводити на геостаціонарну орбіту корисні вантажі з необхідними масогабаритними характеристиками. Так проекти з газотурбінними системами перетворення [2], розраховані на отримання 10 ГВт електричної потужності на вихідних електрошин наземної приймальної антенни зазнавали змін на предмет теплових систем [3, 4], в результаті виникла необхідність в системі наведення для утримання відбитого випромінювання над входом отворі приймача.
Ця система не є вирішенням завдання наведення, так як при експлуатації КСЕС виникнуть механічні коливання, максимально близькі до резонуючим, що веде до нуля очікуваний ефект. Механічні коливання будуть передаватися по системі перетворення, що призведе до ймовірності руйнування окремих резонують вузлів і частин КСЕС. Ця проблема в проекті не розглядається.